Лікувальна фізична культура (ЛФК)

Гапак Сузанна Едмундівна

лікар-педіатр

Лікувальна фізична культура (ЛФК) – це застосування засобів фізичної культури з лікувально-профілактичною, реабілітаційною і лікувально-виховною метою. В основі методу лежить використання основної біологічної функції організму – руху. Ця функція, стимулюючи активну діяльність усіх систем організму, сприяє запобіганню наслідкам патологічного процесу, підвищенню психоемоційного тонусу дитини.

ЛФК, як метод загального впливу на організм дитини в цілому, одночасно завдяки використанню різних фізичних вправ, вибірково впливає на певні функції організму, що є важливим у лікуванні уражень окремих органів і систем організму. Оскільки фізичні вправи, як не специфічний подразник, реалізують свій вплив на функцію організму за участі нейрогуморальних механізмів, ЛФК можна вважати методом патогенетичної терапії.

М’язова діяльність, підвищуючи тонус ЦНС (центральної нервової системи), сприяє відновленню вегетативних функцій внутрішніх органів і систем, порушених внаслідок захворювання, зокрема органів дихання. Провідним методом ЛФК є процес дозованого тренування, результатом якого є розвиток адаптаційної здатності організму. Регулярне застосування дозованого  фізичного тренування формує повний динамічний стереотип, який ослабляє або навіть усуває патологічний стереотип, сприяючи ліквідації хвороби та функціональних відхилень різних систем організму.

Лікувальна фізкультура – провідний метод санаторного лікування. Фізичні вправи, які застосовуються з лікувальною метою забезпечують підтримку всіх систем хворого організму, покращують обмін речовин, кровообіг, мобілізують захисні сили організму. При цьому дитина сама активно приймає участь у процесі одужання. Покращується  функція внутрішніх органів при виконанні різних фізичних вправ у захоплюючій ігровій формі.