Вікові особливості та можливості дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, з неспецифічною патологією бронхо-легеневої системи, потребують створення відповідних засобів та умов для розвитку та оздоровлення. З одного боку частина цих умов передбачена та визначена нормативними документами. З іншого особливості фізіологічного та психічного розвитку дітей вимагають внесення коректив, і тут на допомогу приходять нетрадиційні методи реабілітації, зокрема, іпотерапія.

Іпотерапія (від грецького ίππος- кінь; τερια- лікувальний вплив) – метод тренувально-оздоровчого впливу, заснований на комплексній дії фізичних, кінетико-моторних та біоенергетичних чинників тварини (коня) та адаптаційно-пристосувальних реакцій дитини через систему створення стереотипів та навичок у процесі навчання верховій їзді.

Історичний досвід підтверджує достатньо тривалий контакт людини, як виду із тваринами, зокрема – кіньми. Загальновідомим є досвід використання коней в народному господарстві та спорті. Використання коней для лікування описувалось ще Авіценою. Сьогодні існує значна кількість публікацій, в котрих зазначаються позитивні ефекти використання оздоровчого впливу тварин у хворих різноманітною патологією. Хоча у світі іпотерапія досить популярна методика лікування в Україні вона лише почала здобувати своїх прихильників.

Основоположником розробки сучасних методик іпотерапії вважається норвезський лікар Елізабет Бодікер, котра досить ефективно займалась реабілітацією інвалідів після травм.

Сьогодні в Україні іпотерапію, як додатковий метод оздоровлення активно застосовують та розвивають:

Козявкін В.І. реабілітаційний центр «Еліта» м.Львів.

О.Петрусевич та І.Осетрова Київський кінно-спортивний клуб «Петрусевич»

Маргарита Січкар (громадський діяч) – займається створенням у Києві іпотерапевтичного центру для лікування дітей інвалідів.

Також існує близько 15 менших кінно-спортивних клубів, зокрема в  Севастополі, Одесі, Полтаві, Білій Церкві, Львові та Миколаєві, котрі можуть похвалитися позитивними результатами оздоровлення дітей.

На Закарпатті також є ентузіасти з розвитку кінного спорту, кінного туризму та іпотерапії. Одним з таких є кінно-спортивний клуб «Сивка» і його директор Хльобас Оксана.

Сучасний підхід до використання тварин з лікувальною метою відносять до нетрадиційних варіантів оздоровлення, однак таке тлумачення методу дещо однобоке і потребує спеціального наукового дослідження.

Рухи в будь-якій формі, адекватні фізіологічним можливостям дітей, завжди виступають,як оздоровчий фактор – цим можна пояснити високу ефективність найрізноманітніших методик і форм проведення занять іпотерапією основою яких є загальний вплив на організм у поєднанні з виконанням фізичних вправ.

Температура тіла коня перевищує людську на 1,5-2 градуси. Тому при безпосередньому контакті з конем відбувається прогрівання м’язів та суглобів ніг і тазу.

Підготовкою коня до занять іптерапією займаються професіонали кіннотники, котрі знають, що кінь який лікує сам має бути абсолютно здоровим, а також добродушним слухняним та повністю довіряти людям Для проведення занять підбирають коней переважно віком 8-12 років, які мають характерний екстер’єр: невисоких на зріст, з широкою спиною, міцними кінцівками. Найбільше цим вимогам відповідають породи гуцульська та арабська. Також важливим елементом занять є характер кроку коня, який набувається твариною протягом життя і визначає амплітуду поштовхів, що передаються на тіло вершника.

В основу методу покладена спеціальна програма проведення процедур з використанням елементів верхової їзди (із варіацією алюру – особливостей природного та штучного руху тварини [коня]) у поєднанні із виконанням спеціального комплексу вправ пацієнтом-вершником [дитиною] під контролем та за вказівками інструктора – іпотерапевта. Тобто інструктор задає різні вправи при яких повинні застосовуватися фізична сила, кмітливість фантазія.

Принциповими елементами іпотерапевтичного впливу є кілька складових тренувально-оздоровчої методики, а саме: особливості позиції вершника (положення, посадки вершника) на коні, характер руху коня (характер алюру та його зміни протягом процедури), а також тривалість власне процедури (перебування на коні).

Позиція вершника на коні залежить від фізичних можливостей та вмінь дитини,а також визначається кожною конкретною застосовуваною методикою. Вправи можуть виконуватися як і просто на коні (який стоїть), так і  під час його руху.

Характер руху коня, на манежі та його зміна, визначається інструктором згідно основних кінцевих цілей застосування іпотерапії.

Алюр – це вид поступального руху коня з певною швидкістю. Правильність та продуктивність алюрів одна з найважливіших умов високої працездатності коня в усіх видах використання. Існують природні та штучні алюри.

Природній це такий алюр до якого кінь звик і не потребує особливого тренування. До природних алюрів відносять: крок, рись, інохідь, кентер та галоп.

Крок (ступа)- найповільніший рух коня, при цьому він проявляє найбільшу силу тяги. Ноги коня переставляються почергово по діагоналі. Частота ступи 90-100/хв. Звичайна швидкість 4-6 км/год. Рекомендують використовувати як для тривалої роботи коня так і як вид руху для його відпочинку.

Рись (кнус) алюр із діагональним поперемінним спиранням на два копита та фазою безопорного руху та вільного польоту після відштовхування. Частота рухів від 120 до 180/хв.. Швидкість 16 км/год.

Кентер (польвий галоп)- це алюр при якому кінь робить три удари ногами об землю.Частота поштовхів 120-140 швидкість до 20 км/год.

Галоп (чвал) Найбільш швидкісний стрибкоподібний алюр в три темпи з фазою безопорного руху Частота кроків 140 /хв.Середня швидкість руху 25км/год.

Дуже швидкий стрибкоподібний симетричний галоп, який майже досягає двох фаз називається карьер.

Інохідь дуже рідкісний вид алюру, схожий з риссю, але спирання на землю відбувається двома ногами одного боку по черзі. Цей алюр зручний для тривалих поїздок, тому що не створює тряски і не втомлює вершника.

Штучний алюр – це рух коня, якого досягли завдяки спеціальним тренуванням у школі верхової їзди. До штучних алюрів належать: іспанський крок, курбет, пасаж, крупада, пірует, стрибок. Для занять іпотерапією ці види алюрів не використовуються.

Тривалість сеансів (перебування на коні) варіюється залежно від діагнозу та фізичної підготовки вершника та в середньому становить – 20-30хв.

На базі санаторію «Малятко» такі заняття проводяться тричі на тиждень протягом 10-15 хв.

Програма процедури. Заняття проводиться в три етапи: початковий (адаптаційний), реабілітаційний і заключний (формування довготривалої пам’яті,збереження засвоєної навички), котрі включають:

  • посадку (на коня);
  • адаптацію вершника до тварини та тварини до вершника
  • об’їзджування тварини (за участі тренера-інструктора)
  • процедурний етап (вправи, варіативні елементи програми)
  • спроби самостійного керування конем

При оптимальному навантаженні на вершника, навколо його хребта створюється сильний, м’язів корсет, який покращує кровообіг, а також стан між хребцевих дисків. Катання на коні нормалізує стан серцево-судинної, нервової і травної систем, знімає м’язову напругу.

Концентрація уваги при верховій їзді, зосередженість, зібраність та самоорганізація, активізують психічні процеси. Дитина забуває про страх отримує можливість відчути себе здатною подолати труднощі. Розширюється її уявлення про тварин, про природу і про власне у місце у ній.

У дітей із затримкою розвитку такі заняття полегшують зняття гальмування, зменшують відчуття тривоги, організовують адаптацію до реального часу і простору, сприяють досягненню самостійності.

Покази (рекомендації)

  • Дитячий церебральний параліч (усі форми);
  • Затримка моторного розвитку у дітей;
  • Наслідки перенесених ЧМТ, та порушень мозкового кровообігу;
  • Остеохондроз;
  • Вторинні вертеброгенні вісцеропатії (кардіалгії, , дизкінезії жовчновивідних шляхів);
  • Бронхіальна астма, хронічний бронхіт
  • Сколіотична постава у дітей;
  • Сколіози І-ІІст.
  • Захворювання периферичної нервової системи (полінейропатії різної етіології) в негострий період.

Протипокази:

  • Захворювання внутрішніх органів в гострому періоді, і в стані декомпенсації;
  • Алергія на шерсть коней;
  • Вроджені аномалії розвитку хребта та центральної нервової системи;
  • Важкі форми нестабільності хребта(спондильоз І-ІІст.);
  • Виражений остеопороз;
  • Інфекційні захворювання в гострому періоді;
  • Гострий та підгострий період пренесених ЧМТ, мозкових інсультів;
  • Виражений судомний синдром;
  • Грубі органічні ураження ЦНС;
  • Травми чи пухлини хребта, стани після оперативних втручань;
  • Виражені психічні порушення;
  • Синдром набутого імунодефіциту.

Людина у депресивному стані (яким часто супроводжуються більшість хронічних захворювань), має проблеми з виявом емоцій і відчуває потребу в енергетичній та психоемоційній підтримці. В даній ситуації кінь може бути донором на енергетичному рівні, дає позитивний заряд енергії і допомагає людині знову відкрити для себе світ почуттів та емоцій

Критерії ефективності іпотерапії можна умовно розділити на дві групи: медичні і соціальні.

До медичних критеріїв відносяться:

  • Зміцнення та тренування м’язів. При чому також відбувається розслаблення спазмованих груп м’язів.
  • Тренування вестибулярного апарату, та рівноваги.
  • Покращується координація рухів і просторвої орієнтації.
  • Покращується психоемоційний стан дитини.

До соціальних критеріїв відносяться:

  • Покращення комунікативних функцій.
  • Підвищення самооцінки.
  • Покращення ефективності соціалізації дитини.

До переваг занять верховою їздою можна також віднести те,що маленький пацієнт інколи не знає, що проходить курс лікування, що також підвищує його ефективність.

Недоліками таких занять є:

Висока вартість, як самих коней, так і догляду за ними.

Неможливість чітко фіксувати час заняття, позаяк він залежить від особливостей особистосі та мотивації вершника, а також характеру коня.

Необхідність створення умов для проведення занять не залежно від погоди (звичайно краще на свіжому повітрі.)

Проживання

Харчування

Виховання

Реабілітація та оздоровлення